120 років Хресто - Воздвиженському храму
120 РОКІВ...
Саме таку дату відзначає сьогодні ХРАМ, що дивує своєю красою та гармонійністю побудови. Він є прикладом великої майстерності поліських будівничих. Хресто-Воздвиженська церква є взірцем зодчества місцевих майстрів та прикладом бережного ставлення віруючих людей до своєї церкви та її святинь.
Відноситься до пам’яток архітектури місцевого значення і знаходиться під охороною.
Дерев'яні бруси положені так щільно один до одного та рівнесенько, що всередині прямо по дереву зроблено розпис храму.
Побудова храму пов'язана з тяжкими обставинами життя місцевого полковника Константина Івановича Чекмарьова. Його дружина, Марія Миколаївна, захворіла на рак. Всі члени сім'ї полковника були глибоко віруючими людьми і звернули своє уповання на Бога. Брав участь у зведенні Воздвиженської церкви і великий старець отець Іоанн Кронштадтський (1829 - 1908рр.). У матеріалах Волинського архіву знайдено запис « Храм побудований у 1901 році тщанням місцевих прихожан та почившого настоятеля Кронштадтського Андріївського собора Іоанна Сергієва».
У 1887 році святий старець приїздив на Волинь, молився у Свято-Успенській Лаврі та звершував богослужіння у кременецькому Свято-Миколаївському храмі. Збереглися відомості про зцілення, звершені ним у той приїзд. Можливо, якраз тоді вимучені горем полковник та його дружина звернулися до відомого наставника за молитвою та порадою. Той благословив Константина Чекмарьова на будівництво храму в Полицях.
Збереглися відомості про те, що великий старець Іоанн не лише через своє пастирське благословення полковника Чекмарьова, підтримував будівництво церкви. Він безпосередньо матеріально допомагав у будівництві храму. В день його освячення святий Іоанн Кронштадтський подарував комплект богослужбового начиння. До наших днів збереглась пам'ятка про благословення святого старця - запрестольний хрест.
Отож, з благословення отця Іоанна та матеріальної підтримки полковника Чекмарьова, у 1901 році був зведений храм в честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Кожному Господь посилає свій життєвий хрест. З великим терпінням та надією на Промисел Божий, котрий веде кожну людину до спасіння, несла свій хрест сім'я Чекмарьових. Хвороба не відступила від Марії Миколаївни, і вона померла. На одній із стін храму знаходиться бронзова табличка з фото дружини полковника та датами життя покійної. Тут же напис, який свідчить про велику тугу чоловіка за дружиною: « Неисповедимо, зачем понадобились сии страдания».
Храм до нашого часу зберіг вид старовини та дух молитви. Поточні ремонти та роботи навколо храму ніяк не змінили особливостей архітектурного стилю та колориту храму, лише підкреслили їх.